Копія, де ніхто не вдома

Опівдні на площі церковний годинник вибиває дванадцяту, і палиці для селфі на мить завмирають. Навколо площі стоять старі на вигляд альпійські будинки з дерев’яними балконами, і з динаміків ллється бадьорий вальс Штрауса. Фотографи весільних пар змінюють одне одного, туристи позують на тлі пастельних фасадів, і все це триває безперервно, як машина, що не має вимикача. Це копія австрійського села Гальштат, збудована в повіті Болуо поблизу Хуейчжоу в провінції Гуандун на півдні Китаю.

У червні 2011 року власниця чотирисотлітнього готелю в Гальштаті Моніка Венґер побачила в руках гостя з Китаю креслення. На них було зображено центральну ринкову площу, її власний готель та інші пам’ятки села, і все це було накреслено в дзеркальному відображенні. За повідомленням агентства Associated Press, люди із команди забудовника (компанії Minmetals Land, підрозділу China Minmetals Corp, найбільшого торговця металами в Китаї) жили серед туристів, фотографували та збирали інші дані про село. Тека мера Гальштату містила копію ринкової площі, готелю, дерев’яних балконів аж до окремих дощок. «Мені не подобається сама думка, що якась команда роками була тут, вимірювала, фотографувала й вивчала нас», — сказала Венґер журналістам, сидячи на терасі свого готелю. Якщо кожен вимір і кожна фотографія місця правдиві, чого бракує в тому місці, яке вони разом складають?

Майданчик у Китаї в червні 2011 року мав кілька малоповерхових каркасів під бамбуковими риштуваннями та зеленим захисним полотном. Жодного альпійського піку в полі зору не було. Озеро поруч (майбутнє озеро Гальштат, як його називали забудовники) було зеленим і каламутним, і на його поверхні плавало кілька мертвих риб. Представниця Minmetals пояснила журналістам, що відтворюється туристичне ядро Гальштату на двадцяти тисячах квадратних метрів, і що в копії буде крамниця, де продаватимуть кришталь в австрійському стилі.

2 червня 2012 року копія відкрилася. За повідомленням Shanghai Daily, вона була відтворена до найменших деталей, включно зі статуями на площі. Церковний шпиль, площа в кільці пастельних будинків, статуї янголів стояли на своїх місцях. На відкриття прибула делегація з Гальштату, і мер Александер Шойц підписав угоду про культурний обмін. Мешканець Хуейчжоу на ім’я Чжун Пін каже газеті, що навіть квіти були штучними. Газета подала пару: оригінал, якому сотні років, вісімсот мешканців, живе з туризму; копія ж є житловим комплексом для нових багатіїв Китаю.

Хорхе Луїс Борхес у 1946 році написав оповідання на один абзац, яке приписав вигаданому мандрівникові Суаресу Міранді й датував 1658 роком. У ньому гільдії картографів Імперії створили карту, що за розміром збігалася з Імперією і збігалася з нею в кожній точці. Наступні покоління, менш схильні до картографії, побачили, що величезна карта є марною, і залишили її напризволяще сонцю й негоді. «У пустелях Заходу й донині лишаються пошматовані Руїни тієї Карти, населені Тваринами й Жебраками».

У липні 2015 року в копію приїхав кореспондент Hong Kong Free Press. За пів року до того квартал стояв порожнім, як місто-привид, за висловом журналіста. Проєкт замислювався як житловий комплекс, але до 2015 року перетворився на туристичний об’єкт, куди весільні фотографи возять пари. Пан Цзен відпочивав на газоні з родиною: привіз дітей подивитися на пам’ятку, а купувати тут житло йому ніколи не спадало на думку, бо Болуо за три кілометри на захід, і це задалеко. На південь від площі стояли житлові комплекси, кожен у своєму європейському стилі під своєю європейською назвою: французький Evian, британський Royal Garden, німецький Deutsch Kultur. В останньому компанія Poly Real Estate збудувала 2542 будинки, і на десятку з них видно ознаки життя. Щодня автобуси вивантажують юрми туристів. Польська художниця Кінґа Нєрода, яка малювала портрети відвідувачів, каже, що китайці зачаровані європейською архітектурою, бо не можуть легко туди потрапити. Над площею висів синій знак із логотипом Minmetals і літерами, що складають «китайську мрію». Центр продажу всередині церкви повідомляє, що продано близько 65% збудованого. Наступне речення репортажу, власне спостереження кореспондента, повідомляє, що жоден з них не заселений. Заголовок статті: місто, де ніхто не вдома.

У 2017 році Роджерс, Зекгаузер і колеги опублікували дослідження в Journal of Personality and Social Psychology. Вони визначають палтеринг як активне використання правдивих тверджень, щоб справити оманливе враження. Дослідження проводилося в контексті переговорів: той, хто вдається до палтерингу, оцінює свої дії за правдивістю кожного окремого твердження, тобто він сказав правду; його співрозмовник оцінює за загальним враженням, тобто його ввели в оману. Найгірше співрозмовники реагують на палтеринг, коли він є відповіддю на пряме запитання. Жодного мешканця.

Тека мера містила ринкову площу, готель Венґер, дерев’яні балкони аж до окремих дощок. Більше про її вміст не відомо нічого. Гість, який показав креслення власниці готелю, був гостем з Китаю, і більше про нього невідомо нічого, окрім того, що він був причетний до проекту. Відвідувач на площі копії підіймає телефон до церковного годинника, і знімок іде в стрічки.

Жан Бодріяр у книзі «Симулякри і симуляція» 1981 року відкриває текст тією самою борхесівською фабулою і читає її навпаки: сьогодні карта передує території та породжує її. Якби цю історію відродити сьогодні, каже він, то територія була б тим, чиї клапті повільно гниють на карті. Оригінальний Гальштат: менше восьми сотень мешканців, до десяти тисяч відвідувачів на день, за повідомленням CNN. Місце, де юрми туристів збираються заради того самого краєвиду, який вони вже знають з екранів.

У травні 2023 року на тому місці, де роблять фотографії, село поставило дерев’яний паркан. Тимчасовий пілотний проєкт на короткий час був одним із багатьох випробувань, про які туристична рада говорила ще в 2020 році, коли йшлося про перехід до якісного туризму. Паркан частково перекриває краєвид. Камера шукає кадр.